Протруйник Бастіон

Від яких хвороб захищає препарат

Іржа? bastilio (міцно захищено)

Ципроконазол –  найкраще хімічне з’єднання, що має специфічний вплив на іржасті гриби і діє на збудника при дуже малих концентраціях вже протягом 30 хвилин після обробки. В експериментах з бобовими (соя) культурами, попередньо інфікованими іржею, через 15 хвилин після обробки ципроконазол знижував розвиток хвороби на 90%, а через 30 хв повністю пригнічував збудника, тоді як інші триазоли такий ефект забезпечували тільки через 2-4 години.

 Сажки? bastilio (міцно захищено)

Оптимальний вміст дифеноконазолу в препараті забезпечує тривалий захист колеоптиле (перший після сім’ядолі лист злаків) від інфікування карликовою сажкою. Дифеноконазол – єдина діюча речовина ефективна проти карликової сажки зернових культур.

Ципроконазол при досить низьких концентраціях один із найбільш ефективних триазолів проти інших видів сажки, в тому числі, внутрішньо насіннєвої інфекції – летючої сажки.

Гнилі? bastilio (міцно захищено)

Дифеконазол забезпечує ефективність препарату проти кореневих (прикореневих) гнилей на дуже важливих етапах росту і розвитку рослин (з моменту проростання насіння до фази початку виходу в трубку). Крім того, дифеконазол має високу специфічну активність проти пліснявіння насіння, а ципроконазол – біологічну ефективність проти септоріозу колоса складає 80-85%, септоріозу листя – 50-80%, піренофорозу (жовтої плямистості) – 70-75%, фузаріозу колоса – 50-60%.

Як діє невидимий під землею протруйник

Після висіву протруєного насіння в грунт, в момент набрякання зернівки і наростання в ній осмотичного тиску (енергії проростання), коли складаються найбільш сприятливі умови для розвитку патогенів, протруйник активно пригнічує ріст міцелію гриба і знижує рівень його спороношення.

Дифеноконазол проникає глибоко всередину насіння (тканини рослини), повністю інгібує ріст субкутикулярного міцелію, знижує рівень спороношення патогену. Ефективність дифеноконазолу не залежить від погодних умов.

Ципроконазол є продуктом з хімічного класу триазолів (SBI – інгібітори біосинтезу стеролу), тобто пригнічує біосинтез клітинних стінок грибів шляхом гальмування утворення ферменту деметилази. Діюча речовина зберігає активність при підвищеній вологості (більш 90%) до 45 днів.

Старі люди щось знали

В середні віки в боротьбі з сажкою та іржею люди замочували насіння у дуже незвичайніших речовинах: рідкий гній, вино з товченим листям кипарису, розмарину, сечу тощо. У ХVII сторіччі використовували для протруювання морську воду. Але проблема боротьби із сажкою спонукала людей до пошуку досконаліших засобів уже в царині хімії. Перші протруювання насіння хімічними речовинами (хлористим натрієм, мідним купоросом, вапняковим молоком) проти сажки пшениці описано 1637 року. У 1895 році для протруювання насіння зернових було використано формалін у вигляді напівсухого протруєння.

У Старому Заповіті є численні згадування про «червоний» хліб, виготовлений із зараженого збудниками хвороб зерна, який викликав смерть. Кількість летальних випадків ерготизму порівнювали зі смертністю від чуми і натуральної віспи. Перші згадки про хвороби можна зустріти в працях літописців X століття. Опис Сігеберта Жамблузского, що жив в Західній Лотарингії, точно дає уявлення про симптоми ерготизму: «прихований вогонь» охоплює кінцівки хворого і поступово вбиває його. Інші прояви захворювання отримали назву «відьомський корчі»: сплутаність свідомості, психомоторне збудження, тонічні судоми, галюцинації. Для боротьби із захворюванням був створений спеціальний орден, який отримав ім’я на честь святого Антонія. Поступово завдяки працям учених була встановлена ​​причина захворювання. Виною всьому стала ріжки (від фр. ergot «ріжки») — грибок, який вражає злакові культури. При попаданні спор грибка на рослину відбувається розвиток склероцію. Саме він і називається ріжки, або інакше «маткові ріжки». Склад грибка включає в себе алкалоїди, що мають дуже високу токсичність.

Протруювання насіння є обов’язковим елементом вирощування зернових культур, яке забезпечує:

• знезараження насіння від збудників хвороб рослин, що передаються через насіннєвий матеріал (фузаріози, численні сажкові хвороби й кореневі гнилі, септоріоз, гельмінтоспоріоз тощо);
• захист від ґрунтових патогенів (снігової плісняви, гельмінтоспоріозу, численних кореневих гнилей та ін.);
• тривалий захист сходів рослин від аерогенної інфекції (бурої іржі, борошнистої роси та ін.).